ВИРОБНИЧЕ НАВЧАННЯ

Виробниче навчання - це процес і навчальний предмет у системі професійної підготовки. Його можна розглядати як складник професійної освіти; підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників безпосередньо на виробництві; частину трудового навчання, виховання і професійної орієнтації в середніх загальноосвітніх школах. Для виробничого навчання, як складника навчального процесу, характерні специфічні цілі, завдання, зміст, форми, методи та засоби навчання.

Основу змісту предмета "Виробниче навчання" становлять головні елементи виробничого процесу (в умовах майстерень, цехів та відділів підприємств тощо). Вони пов'язані не тільки між собою, а й з педагогічними принципами і методами виховання особистості, а також психофізіологічними особливостями професії, віковими можливостями студентів/учнів.

Виробниче навчання включає теоретичну частину - знання з основ наук, техніки, технології, організації та економіки конкретної галузі й окремих виробництв; уміння застосовувати ці знання у професійній діяльності; практичну частину (метою якої є залучення студентів/учнів до виробничого процесу): вступ до спеціальності; навчально-виробничу роботу в майстернях, лабораторіях, на полігонах училищ, у навчальних та виробничих цехах і відділах підприємств; виробничу практику. Виробниче навчання охоплює від 20- 30 % (для середньої спеціальної освіти) до 50 % (для професійно-технічної освіти) навчального часу.

Виробниче навчання як навчальний процес здійснюється майстрами виробничого навчання. Важливе завдання професійної підготовки - наблизити виробниче навчання до реального виробництва. Мета - підготувати студентів/учнів до самостійного трудового життя, швидкої адаптації в реальних виробничих умовах, жорсткої конкуренції на ринку праці. В умовах ринкових відносин система виробничого навчання, з одного боку, має швидко реагувати на зміни потреб виробництва в робітниках певної кваліфікації і спеціалізації, а з іншого - надати робітникам або студентам можливість навчатися залежно від їх інтересів. Розв'язати це завдання допомагають сучасні тренажери (комплексні, універсальні тощо), електронно-обчислювальна техніка" спеціальні майстерні, лабораторії, навчальні науково-виробничі комплекси, які дають змогу значною мірою імітувати виробничий процес. Доцільно створювати такі ситуації, щоб студенти/учні мали можливість творчо підходити до вирішення практичних завдань, самостійно знаходити їх оптимальні рішення.

До загальних закономірностей виробничого навчання належать: професійна зумовленість, пов'язана з наявністю багатьох професій та професійних груп; взаємозв'язок виробничого, навчального та виховного процесів; взаємодія між людиною і технікою; інтелектуалізація професійної діяльності кваліфікованих робітників; поєднання та раціональне чергування систем виробничого навчання на окремих етапах навчання; політехнічна і професійна спрямованість продуктивності праці; поєднання професій та оволодіння декількома спеціальностями; єдність соціальних, професійних та індивідуальних якостей особистості.

Виробниче навчання має характерні особливості. Його основу становлять загальноосвітні, загальнотехнічні та спеціальні знання, професійні вміння та навички. Фундаментальними принципами процесу виробничого навчання є інтеграція та диференціація загальноосвітніх і професійних знань, кооперація трудової діяльності, політехнізм, комплексність видів робіт, системність навчання тощо. Ефективність системи виробничого навчання забезпечується органічним зв'язком з підприємствами, якщо базові підприємства та установи надають необхідне устаткування, матеріали; забезпечують робочі місця та кваліфікованих спеціалістів для консультування.

Основні напрями виробничого навчання - створення умов для студентів/учнів для оволодіння виробничими процесами, соціально-економічними, науково-технічними та професійними знаннями, передовим досвідом; виховання конкурентоспроможного фахівця, підготовленого до різноманітної діяльності. Критерій професійної підготовленості майбутнього спеціаліста - кваліфікація, а головні її показники - професійна мобільність, володіння декількома професіями, здатність до зміни виду роботи.

Виробниче навчання може здійснюватися безпосередньо на підприємстві, у спеціальних навчальних центрах, а також у системі середньої та вищої спеціальної освіти.

На підприємстві виробниче навчання здійснюється власними силами. Тоді його можна розглядати як практичне і теоретичне навчання за обраним фахом у процесі виробничої діяльності. Якщо виробниче навчання здійснюється поза межами підприємства, то роль замовника фахівців полягає у визначенні не тільки кількості спеціалістів, але й напрямів навчання, що закріплюється у відповідних договорах на підготовку кадрів1.

Виробниче навчання в навчальних майстернях здійснюється через моделювання видів професійної діяльності. В умовах підприємств навчальний процес включається до виробничого. Основна форма виробничого навчання в навчальному закладі - урок, а на підприємстві - навчально-виробнича робота та виробнича практика. Проміжна організаційна форма - лабораторно-практичні заняття, що забезпечують взаємозв'язок теоретичного й виробничого навчання. У структурі занять домінують вправи, що включають інструктажі майстра виробничого навчання (ввідний; поточний, в основному індивідуальний; заключний).

Розроблено різноманітні типи систем виробничого навчання. Вони єдині для всіх спеціальностей, але застосовуються з урахуванням специфіки професії. 

ВИРОБНИЧА ПРАКТИКА

Виробнича практика готує май­бутніх спеціалістів до самостій­ного виконання обов’язків на пер­шій посаді, де вони працювати­муть. Внесок молодих спе­ціалістів у практичну діяльність підприємств, установ, організацій відповідної галузі прямо залежить від їхньої підготовленості до робо­ти, теоретичного кругозору й практичних навичок. 

Базою практики є установа (підпри­ємство, організа­ція) будь-якої фор­ми власності, яка забезпечує виконання про­грами практики для відпо­відного кваліфікаційного рівня. Практика проводить­ся на підставі договорів на її проведення, а їх трива­лість може визначатися як на період конкретного виду практики, так і на більш тривалий термін. 

На учнів, які проходять практику на підприємстві (організації, установі), по­ширюється законодавство України про працю та пра­вила внутрішнього трудо­вого розпорядку підприєм­ства (організації, установи), тривалість робочого часу учнів також регламентуєть­ся законодавством про пра­цю. 

Виробнича практика дає учневі можливість остаточ­но переконатися в правиль­ності зробленого ним вибо­ру. Під час її проходження він може перевірити свій професіоналізм. Звичайно, особливо важливих і відпо­відальних завдань молодий фахівець може й не отрима­ти, але він цілком здатний працювати рядовим вико­навцем і брати участь у ви­рішенні загальних виробни­чих завдань. 

Практикант під час робо­ти на виробництві має мож­ливість вивчити реальні ситуації та перевірити отри­мані під час навчання зна­ння. Він може самостійно приймати рішення, обґрун­товуючи правильність своїх висновків перед керівником практики. Майбутній спеці­аліст навчається суборди­нації, роботі в колективі, отримує навички професій­ного спілкування.